13 листопада, 2019 р.

Олена Пометун – наукова керівниця Освітньої платформи “Критичне мислення”, більш як 15 років досліджує питання активного навчання, розвитку критичного мислення. Авторка посібників для учнів й вчителів: “Критическое мышление для всех”, “Основи критичного мислення”, “Путівник з розвитку критичного мислення учнів початкової школи”, “Запитання на уроці: Навіщо? До кого? Як і про що?” та інші. Доктор педагогічних наук, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України.

 

Передбачення учнів — фантазія чи досвід? Це влучне запитання пролунало на одному з тренінгів Платформи «Критичне мислення» і спонукало до продовження попередньої публікації на цю тему. Спробуємо розібратись у сутності та призначенні групи методів з технології розвитку критичного мислення, орієнтованих на формування в учнів уміння передбачати.

Ці методи у більшості випадків використовуються у вступній частині уроку та слугують для актуалізації опорних знань учнів і стимулювання їхнього інтересу до вивчення нової теми.

Наприклад, відомий метод «Кошик ідей». Покажемо, як він працює на уроці з теми «Глобалізація».

Вчитель пише на дошці тему уроку. Потім малює кошик і запитує учнів: що ви знаєте з цієї теми (які факти, поняття трапляться нам сьогодні на уроці, на вашу думку). Учні висловлюються,  вчитель занотовує їхні думки у нижню частину кошика. Після того, як більшість охочих висловляться (це стане зрозуміло, коли учні починають повторюватись), вчитель пропонує їм подумати: які ідеї можуть трапитися їм у тексті про глобалізацію, який вони зараз будуть читати (зазвичай учнів кажуть про причини та наслідки глобалізації, її вплив на окремі країни, на людей та інше). Ці думки учнів вчитель записує у верхній частині кошика. Далі запрошуємо учнів прочитати текст (або опрацювати інше джерело: відео, інфограму тощо) і порівняти, які передбачення щодо змісту справдились, а що було неочікуваним.

Отже, у цьому прикладі очевидно, що передбачення учнів ґрунтуються на їхніх попередніх знаннях й тут немає місця фантазіям та придумкам. Те саме стосується й інших методів.

Наприклад, використовуючи метод «Чи вірите ви».

Перед читанням навчального тексту вчитель пропонує учням заповнити перший рядок таблиці «Чи вірите ви, що», оцінивши наведені судження і пояснивши власну точку зору (кожен учень отримує табличку для заповнення). Далі вчитель  читає запитання, а учні ставлять  у першому  рядку під номером запитання послідовно «плюс», якщо згодні з твердженням, або «мінус», якщо не згодні. Запитання варто добрати таким чином, щоб на деякі з них і без читання тексту можна було відповісти і «вірю», і «не вірю». Разом з тим в тексті має бути інформація про це. Учитель просить пояснити кожну позицію кількох учнів: тих, хто повірили, та тих, хто не повірили. Другий рядок таблиці заповнюється у підсумковій частині уроку, коли припущення учнів підтверджуються або ні.

Приклад запитань до уроку за оповіданням Олександра Копиленка «Хоробре кошеня» (2 клас). 234

 

Очевидно, що і тут ми маємо справу не з фантазіями, а з попередніми уявленням і знаннями учнів. Те саме стосується й методів «Істинні та хибні висловлювання» чи «Дерево передбачень».

Частково говорити про “фантазії ” дітей ми можемо лише працюючи з методом «Передбачення за опорними словами», коли просимо учнів скласти історію з кількох речень на основі опорних слів. Проте завдання цього методу більш мотиваційні, ніж інформаційні. Щодо інших методів, то вони спрямовані на розвиток в учнів умінь оцінювати наявні у них знання чи уявлення і прогнозувати розвиток подій обґрунтовано і раціонально. А завдання — вчителя перевіряти цю обґрунтованість.

У цьому нам можуть допомогти спеціальні критерії, які дозволяють вчителю оцінювати вміння учнів передбачати. Хоча вони сформульовані для використання вчителем літератури/іноземної мови, більшість з них можуть використовуватись і вчителями інших предметів.

Критерії  оцінювання уміння учнів передбачати

tablytsya

Переглянути попередню статтю за темою: Чому і як варто навчати учнів уміння передбачати