19 вересня, 2019 р.

Чи працюють методи критичного мислення зі “слабкими” учнями? Ірина Баранова, тренерка й експертка Платформи “Критичне мислення”, відповідає на запитання, яке часто чуємо на тренінгах від вчителів.

Спочатку зауважу, що під словами “слабкі” діти у наших школах часто-густо об’єднують дуже різних учнів, зокрема:
■ тих, у кого з різних (!) причин відсутня мотивація до навчання,
■ тих, хто за своїм темпераментом, іншими індивідуальними особливостями не вписується у традиційну класно-урочну систему,
■ тих, хто на попередніх етапах навчання не набув базових навичок, наприклад, навичок швидкого читання,
■ тих, хто порушує дисципліну,
■ тих, хто сидить тихенько, і для кого виклик до дошки суцільний жах тощо.

Погана новина в тому, що таких учнів у наших класах не одиниці. Гарна новина в тому… А про гарну новину пізніше.

Головний показник “слабкості” дитини в очах оточення — це, як правило, її шкільні оцінки. Не будемо зараз говорити про відносність цих оцінок, про те, що ми вимірюємо тільки те, що знаємо, як вимірювати, а не те, що може бути потрібне в житті. Питання в тому, чи варто, навчаючи цих дуже різних «слабких» дітей, використовувати методи розвитку критичного мислення?

Часто вчитель, який ставить таке питання, вже має відповідь: звісно, не варто, це не для таких учнів. Адже критичне мислення вимагає розумових операцій високого рівня (аналіз, синтез, оцінка), а який тут може бути високий рівень мислення, якщо “вони ж, учні, елементарного не знають”? Тому всі зусилля вчителя спрямовані на те, «щоб знали»: завчіть, повторіть, послухайте ще раз, запишіть, запам’ятайте!

Складається цікава ситуація, коли вчитель начебто хоче допомогти розвитку дитини, але інструменти розвитку не використовує. Натомість залишає для учня традиційні інструменти — пояснення, репродуктивні запитання, повторення. Відбувається така собі “консервація” учня на низьких рівнях мислення. Сумно, чи не так?

Хороша новина в тому, що мислення роз ви ва є ться. Якщо його розвивати.

Вчителі, які використовують методи розвитку критичного мислення в роботі з різними дітьми, відмічають, що ці методи змінюють атмосферу в класі, зростає залученість, мотивація учнів — а це вже мінус одна категорія “слабких”. Інтерактивна взаємодія (робота в парах, командах) дає можливість учням, які почуваються невпевнено, навчатися у більш “сильних” однокласників. Обговорив питання в парі з сусідом по парті — легше висловлювати свою думку на загальне коло. Ще мінус категорія «тихоні».

Досвід показує, що завдання, які запускають мисленнєві операції високого рівня, мимоволі підтягують і низькі рівні. Наприклад, якщо ми опрацьовуємо текст методами “Кошик ідей” та “Тонкі й товсті запитання”, абсолютна більшість учнів може відтворити зміст близько до тексту, хоча завдання запам’ятовувати не ставилось.

Відкриті запитання, як- от: Що ти думаєш з цього приводу? Як ти ставишся до..? Чому ти так вважаєш? —
дають учню можливість замислитися, проявити себе, зрозуміти, що він не той, хто завжди відстає, а той, чия думка важлива.

Так само це може підштовхнути дитину зацікавитися, про що запитали, з’ясувати інформацію — мінус маловмотивовані.

До речі, для того, щоб аналізувати або оцінювати щось, не обов’язково “знати”, тобто мати в пам’яті, якусь інформацію. Ця інформація може бути надана вчителем або самостійно знайдена учнями саме для того, щоб виконати цікаве завдання.

Звісно, використання методів розвитку критичного мислення вимагає поступовості, послідовності та системності. Якщо ваші учні поки що не звикли працювати в парах, не варто сподіватися на успіх групової роботи. Щоб давати командні завдання, варто спочатку відпрацювати розподіл ролей у групах. Головне пам’ятати, що вчитель — не контролер, не вимагач знань, а спеціаліст з розвитку.

Напишіть нам про свій успішний досвід роботи з особливими учнями, на яких хтось вішає ярличок “слабкий”.


Графік найближчих тренінгів з розвитку критичного мислення учнів, практикумів з інтерактивних технологій навчання.