15 жовтня, 2020 р.

16-17 жовтня Олена Пометун проводить практичний онлайн-тренінг “Як на уроках історії розвивати критичне мислення” – тренінг для вчителів історії старшої школи і викладачів коледжів. На ньому покроково розберемо методику запровадження технології критичного мислення на уроці, потренуємось, як організовувати роботу учнів з текстами джерел, як стимулювати їх до мислення за допомогою спеціальних завдань. Крім того, будемо практикуватися в організації інтерактивного навчання навіть онлайн та як формулювати запитання, що допомагають учням просуватися у темі – закриті, відкриті, за рівнями Блума, особливості запитань до візуальних джерел. 

Публікуємо урок-практичне заняття для учнів 10 класу в технології критичного мислення “Повсякдення українців 1917–1921 років”, він розроблений на основі підручника “Історія України” (автори О. Пометун, Н. Гупан).  Та запрошуємо приєднатися до тренінгу онлайн 16-17 жовтня, зараз на нього діє знижка — усі деталі та реєстрація за посиланням.

16-17 жовтня: “Як на уроках історії розвивати критичне мислення. Школа/коледж” від Олени Пометун (онлайн/7,5 годин)

План-конспект практичного заняття для учнів 10 кл на основі підручника
“Історія України”, 10 клас (автори О. Пометун, Н. Гупан)
Олена Пометун

 

ПОВСЯКДЕННЯ УКРАЇНЦІВ 1917–1921 РР.

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні/учениці зможуть:
■ пояснювати, які чинники впливали на життя людей під час революції;
■ ставити цікаві запитання до карикатури;
■ визначати зміни у житті людей на основі документу;
■ оцінювати зміни в житті людей під час революції;
■ порівнювати революційний та еволюційний шляхи розвитку суспільства;
■ висловлювати власну позицію щодо закликів до революції.

Організація діяльності учнів

1. Вступна частина

Запросіть учнів подумати над темою уроку і запитайте: про що йтиметься на цьому уроці й чому? Вислухайте кілька думок та зазначте, що всі відповіді об’єднують думки про те, у яких обставинах жили люди в ці часи. (5 хв)

Запропонуйте учням у парах роздивитись карикатуру «За свободу і мир в Україні» і поставити до неї 2-3 запитання, щоб вони відображали її зміст. (5 хв)

Далі зазначте, що ми вже почали розглядати перше питання плану, але воно ще буде доопрацьовано протягом уроку. Оголосіть план уроку та очікувані результати. (2 хв)

 

2. Основна частина

Об’єднавши учнів у пари, попросіть їх визначити чинники, які впливали на життя людей і як саме. Попросіть їх записати думки у таблицю. tab-1

Вислухайте 5-6 пар методом «коло ідей». Зауважте на необхідності записувати у власні таблиці всі думки, що лунають.
Об’єднайте учнів у 5 малих груп й попросіть пригадати правила роботи у групах. Далі запропонуйте їм протягом 7 хв прочитати та проаналізувати запропоновані джерела, відповідаючи на запитання:

1) Про який етап української революції йдеться?Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?
(дивіться у Додатку)

Запросіть учнів коротко презентувати результати роботи груп і зафіксувати основні зміни на різних етапах революції. (10 хв)

Далі попросіть учнів продовжити працювати у групах й обговорити, який шлях розвитку суспільства — еволюційний чи революційний — ви вважаєте більш ефективним? (3 хв) Під час обговорення хай занотують свої думки, скориставшись таблицею. tab-2

Вислухайте думку 2-3 груп, які висловлюють оригінальні думки. Під час розмови попросіть всіх робити власні записи. (5 хв)

 

3. Підсумкова частина

Запросіть учнів до вільного письма протягом 3 хв, відповідаючи на запитання «Якби ви були представником якоїсь політичної сили, чи взяли б на себе відповідальність закликати населення до революції?»

Вислухайте кілька охочих висловитись.
Запросіть учнів до самооцінювання, щоб вони могли оцінити свої результати в балах.tab-3

На завершення хай кілька учнів представлять і пояснять свої оцінки. На власний розсуд вчителя ці оцінки можна використати для корекції подальшого навчання чи поставити в журнал.

 

ДОДАТОК [завдання для 5-ти груп]

Група №1

Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?

Сучасний історик Оксана Оніщенко про вплив Першої світової війни та революційних подій 1917 р. на повсякденне життя населення українських губерній

Виснажлива світова війна та революція змушували жінок і чоловіків змінювати звичний уклад життя, пристосовуватися до нових реалій буття. Загальною рисою повсякденного життя населення як у містах, так і в сільській місцевості, стало панування хаосу та розрухи.

Падіння життєвого рівня населення, ріст кримінальної активності, знищення як матеріальної, так і моральної основи благополуччя суспільства призвели до загального різкого росту злочинності.

Закономірним у часи війни та революції було падіння моральності: «Наряду с разнообразной спекуляцией и ловлей в мутной воде наблюдалось неизменно сопутствующее всем великим потрясениям разложение нравов. Размножались игорные дома, где игра шла нередко на огромные суммы. Необеспеченность завтрашнего дня, лёгкая нажива, наконец обесценение денежных знаков — всё побуждало к широким тратам. Рестораны были полны, и за бутылку ликёра платили, не морщась, сотни рублей. Женская честь превращалась в предрассудок».

Загалом, виникненню продовольчої кризи в роки війни сприяли помилки в урядовій політиці. Майже виключне пристосування економіки до потреб армії призвело до катастрофічного зменшення виробництва сільськогосподарських машин і товарів народного споживання, згортання традиційного обміну між містом і селом. Як наслідок, рівень товарності сільськогосподарських культур, особливо хлібних, різко знизився, що загострило продовольчу кризу.

У великих містах здобуття харчів та необхідних речей для існування ставало неабияким героїзмом. Здебільшого ці проблеми лягали на плечі жінок.
Становище в Харкові яскраво відображено в спогадах невідомого солдата: «Проходим главными улицами Харькова… У одной продовольственной лавки толпа женщин, чтобы получить фунт хлеба. Женщины кричат “Куда вы идете, разве не надоело вам, когда будет конец войны”. Одна выходит из затылка с ребёнком: “Третий день стою здесь и мёрзну с ребёнком, чтобы получить фунт хлеба, но получить не могу. Куда вы идёте, — говорит со слезами, — или у вас нет жён и детей дома, которые находятся в таком же положении, как я вот с ним, да двое ещё немного побольше заперты в нетопленой комнате дома”. Мороз пробегает по телу, вспоминаются жена и дети».

– – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –

 

Група №2

Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?

Сучасний історик Ірина Еткіна про становище в Чернігівській губернії в 1918 р.

На Чернігівщині в 1918 р. …144 волості Чернігівської губернії перебували у складі Української Держави гетьмана П. Скоропадського. А 43 волості перебували у складі …РРФСРР… На основній території губернії нова влада намагалася… відновити поміщицьку власність на землю. Здавалося б все зрозуміло: після року революційних змагань такі кроки прийдуться не до смаку більшості населення краю… Однак кореспондент Чернігівської земської газети побачив зовсім іншу реакцію селянства: «Населення спочатку не вірило, що Центральної Ради вже нема, але коли дізналися з грамоти про ситуацію — посмішка осяяла багато облич, і було чутно, як губи шепотіли: “Слава Богу, слава Богу”…

Причина радості — не в новій земельній політиці — а в сподіваннях припинити анархію, самодурство земельних комітетів, більшовицьку навалу, і перейти до мирної праці… До мирної праці перейти не вдавалося — заважали каральні загони німців і місцевих “гайдамаків”, найнятих за гроші… Місцеві загони своєю жорстокістю перевершували німців: селян нещадно били, розстрілювали без суду і слідства… селяни осмислювали події з притаманною їм безпосередністю: “Були більшовики, ми їх боялися, прийшли українці — змушені боятися ще більше” …»…

Усе ж найгірша інформація від усіх сількорів надходила з більшовицької частини губернії. З-за кордону все населення буквально просилося до Української держави… Село Великий Бор Суразького повіту наприкінці липня перебувало в полоні озвірілого натовпу матросів, що розстріляли вісьмох селян поодинці й забороняли ховати. Причини їх жорстокості та вибору саме цих односельців ніхто не розумів. … жителі м. Гремяч Новгород-Сіверського повіту звикли, як «захисники свободи» — більшовики, крім звичайної реквізиції продовольства, худоби, фуражу, забирали зі стола останній шматок хліба та обшукували скрині бідних селянок.

Отже, у 1918 р. селянство Чернігівської губернії опинилося, як між молотом та ковадлом, між двома режимами…

– – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –

 

Група №3

Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?

Сучасний історик О. Бойко про повсякдення киян за часів Директорії

Грабунки, напади й здирництва тривали весь час перебування Директорії у Києві… Вояки, деякі командири та особливо дезертири були вороже налаштовані до міста в цілому й пограбування київських обивателів вважали своєю законною нагородою за правом переможця. Директорія тим часом, за словами В. Андрієвського, «щоби нагадати, кому слід, що влада ще має силу, уряджувала демонстрації свого війська, на яких воно виступало в повнім складі і в повнім озброєнню, навіть з усіма гарматами».

Директорія… офіційно не вдавалась до масових репресій проти представників попередньої влади. …Їхню долю мав вирішити суд. …Припинили вихід усі російські газети від чорносотенних до демократичних, які за Гетьманату виступали проти Директорії… Посилаючись на військовий стан, Директорія фактично скасувала свободу зібрань, слова і друку… Влада попередила, що несанкціоновані збори будуть розігнані, а організатори притягнуті до карної відповідальності.

Відсутність у газетах правдивої інформації щодо становища в Україні та за кордоном породжувала масу домислів і чуток. Фейлетоніст «Робітничої газети» писав, що «обиватель мучиться над газетним аркушем і на всі боки міркує, що воно робиться на світі божому. Чи так гарно, як пишеться, чи трохи гірше».

Є. Коновалець наказав у 3-денний термін позбутися усіх російських вивісок та написів — державних, громадських, приватних і до 18 січня замінити їх українськими. Є. Чикаленко записав у щоденнику: «Директорія підняла боротьбу з ъ та ы… Піднялася в городі суєта, повна комізму і драматизму: робочі і матеріал надзвичайно дорогі, люди не знають української мови, бігають шукають знавців і всі кленуть, проклинають українську владу, бажаючи їй швидше згинути».
…усі верстви мешканців були єдині в одному — незадоволенні владою Директорією. Кияни обурювалися відсутністю порядку і спокою, поведінкою Республіканської армії, бездіяльністю військової влади в управлінні містом й небажанням віддати його Міській думі… обмеженням свободи слова, друку… Інші причини негативного ставлення та його рівень були різними в мешканців різних соціальних та національних верств.

– – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –

 

Група № 4

Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?

Зі спогадів офіцера Добровольчої армії С. Мамонтова

Під час громадянської війни грабували всі — і білі, і червоні, і махновці, і навіть саме населення. Якось у Юзівці, що переходила багато разів від одних до інших, я розговорився з селянином: «За кого ви стоїте?» — «А ні за кого. Білі грабують, червоні грабують і махновці грабують. І ви хочете, щоб ми мали симпатії до будь-кого?» Він тільки забув додати, що вони і самі грабують. Поряд був розграбований маєток.

З мемуарів А. Денікіна

Ми входимо в село, нібито вимерле. По вулицях лежать трупи. Страшна тиша. І довго ще її безмовність порушує сухий тріск пострілів: «ліквідовують» більшовиків… Багато їх… Хто вони? Навіщо їм, смертельно стомленим від 4-річної війни, йти знов у бій і на смерть?

Повідомлення про репресії білогвардійців на захоплених ними територіях (серпень 1919 р.)

Перші три дні розправа над комуністами і комісарами відбувалася без жодного суду і слідства. Указали, затримали, відвели до берега річки і — розстріл. Потім був утворений військово-польовий суд, але це суті справи не змінило. Очевидці розповіли про звірства в Синельникові, де захоплені в полон червоноармійці роздягнені майже догола й утримуються в кам’яній будівлі без їжі більше тижня. Там же, під Синельниковим, розстріляні пригнані бігом із Катеринослава 30 матросів і 8 комуністів. …

Репресії і насильства дуже численні, щоб можна було їх реєструвати. Розстріли, грабування, розривання могил …та ін. У с. Велике Городище селянин, що чекав раніше білих, довго благав віддати йому коня, якого вони забрали, і ненавмисно назвав офіцера товаришем, за що був убитий на місці.

– – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –

 

Група № 5

Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?

Сучасний історик Олена Бойко про зміни в житті Києва і киян за радянської влади

…у 1919 р. місто Київ пережило владу трьох політичних режимів. Період радянської влади був найбільш тривалим — майже сім місяців…

Уже в день вступу червоних військ, 6 лютого, в Оперному театрі відбулося перше засідання нової влади. Було відновлено Раду робітничих депутатів.

Місто поступово поверталося до звичайного життя. Відкрилися установи й крамниці, навчальні заклади повернулися до занять. З 9 лютого поновили роботу пошта і телеграф.

За постановою виконкому були дозволені газети лише тих політичних партій, які офіційно перейшли на платформу радянської влади. В. Вернадський згадував: «Надзвичайно важке й дивне становище. Ніхто нічого не знає. Зовсім відрізані від світу. Газети переповнені брехнею й зосереджені на дрібних проблемах…».

Богунці й таращанці розмістилися не в казармах, а по приватних помешканнях у центрі міста. «Перші тижні перебування більшовиків у Києві… по всьому місту стояв справжній стогін від вимог та знущань, які доводилося переносити мешканцям від своїх нових постояльців», — згадував киянин.

Наказом коменданта М. Щорса домовим комітетам пропонувалося здати зброю. На його виконання по місту прокотилася хвиля повальних обшуків… у такий спосіб відбувалася перша, негласна й неофіційна, «експропріація» в мешканців багатих квартир грошей, коштовностей і т. ін.

12 лютого фінвідділ виконкому зібрав представників об’єднань промисловців і фінансистів і повідомив про стягнення єдиного надзвичайного податку на користь радянської влади. В ультимативній формі він зажадав від представників великого і малого бізнесу зібрати у 8-денний строк 200 млн карб… наказ коменданта міста № 20, який вимагав «взяти на облік усі буржуазні будинки, особняки і т. ін. для переселення в них робітників з притонів і хатин. Буржуазні класи переселити і скупчити»… для «ущільнення» був визначений весь центр міста.

Банки, акціонерні та страхові товариства, адвокатські контори були ліквідовані як непотрібні пролетарській державі. Численні службовці залишилися без засобів до існування… з 4 березня виконком оголосив трудову повинність для буржуазії. …зазвичай вони виконували важку, брудну роботу… облави і направлення на примусові роботи стали звичайним явищем.

У виданому ЧК наказі йшлося про те, що «всякі скупчення на вулицях міста заборонені і розганятимуться збройною силою… У звіті виконкому за три місяці йшлося, що за цей час ЧК було заарештовано 918 осіб, з яких 150 розстріляно, 255 засуджено до тюремного ув’язнення, у 60 — конфісковане майно, решта звільнені. Серед покараних: 188 — за контрреволюцію, 66 — за бандитизм, 48 — за спекуляцію, 45 — за посадові злочини, 43 — фальшивомонетники, 9 — за агітацію проти радянської влади.

На початку липня було розстріляно чергову групу «контрреволюціонерів» — 17 осіб з числа київської інтелігенції, серед яких найбільшою повагою і любов’ю киян користувався відомий педагог і український громадський діяч В. Науменко. «Це був один з небагатьох людей, що користувалися виключною репутацією й відомих усьому Києву… Якби йому дали померти власною смертю, за його гробом йшов би стотисячний натовп… І таку людину схопили й поквапилися розстріляти через 24 години, щоби ніхто не встиг за нього заступитися», — з гіркотою згадував сучасник… У липні–серпні розстріли «контрреволюціонерів» стали повсякденною справою, про що повідомлялося ледь не в кожному номері київських газет… тепер серед розстріляних переважали заручники…