23 квітня, 2017 р.

Критичне мислення неможливо розвивати, застосовуючи традиційні методи навчання – лише інтерактивні. Здавалося б, про інтеракцію освітяни знають, демонструють її на відкритих уроках, конкурсах професійної майстерності… Однак наш досвід показує, що у практиці звичайних уроків інтерактивні методи зустрічаються нечасто. Багато вчителів кажуть, що нерідко відчувають труднощі у їх використанні, й мало хто застосовує у системі.

Одна з причин цього, на думку експертів нашої платформи, – у вчителів мало можливостей попрактикуватись у базових навичках інтеракції до того, як зайдуть у клас.

Поспілкувавшись з учителями не на одному тренінгу, ми обрали найчастіше повторювані “побоювання”, що стають перепоною до системного використання інтерактивних методів на уроці. І надали їм, побоюванням, образів смішних Монстрів інтеракції: “Вони влаштують на уроці базар”, “У нас дуже великий клас”, “Ми не можемо совати парти”, “Ми не встигнемо виконати програму”, “Поки попересідаємо – півуроку пройде”, “Не можу контролювати, що вони там у групах говорять”.

29 квітня на черговому практикумі “Як приручити інтеракцію. Педагогіка партнерства на уроці” ми будемо приручати і замурликувати цих монстрів (і це лише частинка корисної практичної програми).

А поки попросили наших досвідчених тренерів Олену Пометун та Ігоря Сущенка, авторів-розробників програми й курсу “Основи критичного мислення”, авторів “Енциклопедії інтерактивного навчання”, які, власне, проведуть практикум, прокоментувати кожного із Монстрів. Словом, розвіяти побоювання.

ВОНИ ВЛАШТУЮТЬ НА УРОЦІ БАЗАР1_Якщо під «базар» ви маєте на увазі шум, голосні розмови у класі, то це цілком нормально під час інтерактивного навчання. Емоційне обговорення, у якому беруть участь одночасно багато учнів, означає, що байдужих до теми мало. Крім того, так учні навчаються працювати у ситуації, де звуки їх не відволікають від виконання завдання. Навпаки – тиша на уроках може шкодити підготовці до реального життя: ну де ви бачили роботу, де панує суцільна тиша? В офісах? На підприємствах?

Якщо ж «базар» – це безлад у класі, то це не до учнів, а, скоріш, до учителя. Існують чіткі вимоги: дайте ясну інструкцію, коротку і зрозумілу, визначте час на виконання, вимагайте дотримання учнями правил роботи у групі, зокрема, розподілу ролей і їх виконання і тд. Насправді, інтеракція – дуже регламентована діяльність. Просто більш складна, ніж «сидіть, слухайте, піднімайте руки».

У НАС ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ КЛАС25-35 учнів – це справді великий клас. Однак інтеракція дозволяє залучити до активної діяльності усіх, навіть у такому класі. Почути 30 учнів протягом уроку з традиційними методами навчання – майже нереально. А отже чуємо і вступаємо в діалог лише з 8-10 дітьми, у кращому випадку. Інші – відпочивають або сумують за вашою увагою.

Натомість під час роботи у групах по 5-6 осіб (за правилами інтеракції) у діалозі одночасно беруть участь усі ваші 30-35 учнів. Це забезпечує можливість для кожного і кожної висловитись і бути почутими. Додайте до цього ще роботу в парах. Отже, за інтерактивного навчання ви отримаєте змогу залучити усіх до активної діяльності протягом навчального часу. А чітка організація роботи у парах і групах дозволяє отримати результати уроку значно меншими зусиллями вчителя.

МИ НЕ МОЖЕМО СОВАТИ ПАРТИКоли парти у класі не пересуваються, організувати взаємодію і спілкування учнів складніше, ніж у спеціально облаштованому просторі. Але навіть традиційне розташування меблів можна використати для роботи у парах чи групах. Вчителі, які вже системно працюють з інтерактивними методами, створили багато варіантів проведення таких занять у звичайному класі.

Одна парта – це вже робота у парі (двоє учнів). Ще один учень з сусідньої парти через ряд – і маємо трійку (троє учнів). Дві парти – це четвірка для спільної роботи (двоє учнів з парти, що попереду чи позаду, обертаються до іншої пари). Про це ми також детальніше будемо говорити на нашому тренінгу.

МИ НЕ ВСТИГНЕМО ВИКОНАТИ ПРОГРАМУПо-перше, засвоєння програмового матеріалу (знань) через дію буде значно глибшим і більшим за обсягом, ніж «на слух» або «переказ підручника». Так, прослуховування інформації залишає у голові лише 5-10% почутого, а засвоєння у взаємодії може забезпечити засвоєння прямо на уроці до 80-90% матеріалу!

По-друге, програма – це не тільки сума знань, а й формування умінь, навичок, ставлень тощо (права колонка програми). За традиційного навчання ці результати на уроці не досягаються.

Без інтерактивного навчання неможливе компетентнісне навчання і розвиток умінь учнів, які названі ключовими і наскрізними у концепції Нової української школи: критично мислити, вміння усно і письмово висловлюватись, здатність до організації навчального процесу (власного і колективного), здатність співпрацювати в команді, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, оцінювати власні результати навчання, уміння генерувати нові ідеї й ініціативи, уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

ПОКИ ПОПЕРЕСІДАЄМО – ПІВУРОКУ ПРОЙДЕЯкщо учні не мають достатньо досвіду інтерактивного навчання, то пропозиція учителя пересісти може викликати хаотичні рухи дітей і зайняти багато часу. Але запорукою того, що час не втратиться є: чітка і зрозуміла інструкція та формування в учнів звички до дій на інтерактивному уроці. Насправді, якщо вчитель чітко уявляє, що має відбуватися у кожну хвилину уроку, які дії учнів будуть відповіддю на інструкцію – то таких побоювань не буде. Але часто перепоною є відсутність у самих учителів власного досвіду організації такого навчання. На тренінгу ми будемо у цьому практикуватися.

НЕ МОЖУ КОНТРОЛЮВАТИ, ПРО ЩО ВОНИ ТАМ У ГРУПАХ ГОВОРЯТЬКонтролювати можна – для цього є ціла низка прийомів. Та й вчитель не сидить за столом під час роботи груп, а супроводжує діяльність учнів. І ще одна думка: а чи можете ви контролювати, “про що вони мовчать”, коли йде пояснення нового матеріалу?

Якщо у вас є інше образи монстрів і монстриків інтеракції – напишіть нам, додамо до колекції і будемо працювати з ними на практикумі.