16 квітня, 2018 р.

У нас завжди є вибір, як виховувати й вчити дітей – вбивати їхню творчість або заохочувати її.

Леслі Оуен Уїлсон

Цілком очевидно, що один з парадоксів наших традицій навчання і виховання полягає у тім, що декларуючи цінність дитячої творчості, креативності як риси особистості дитини, ми насправді робимо все, щоб знищити її у дітях. У сім’ї і школі часто існує така кількість правил та заборон, що вони просто вбивають паростки креативності.

Якщо ж чесно приймаємо для себе рішення сприяти процесу творчості, потрібно ретельно слідкувати за собою й аналізувати умови, у яких зростає дитина, корегуючи виховні впливи у потрібному напрямі.

Насамперед потрібно уникати того, що вчені, наприклад, Beth A. Hennessey і Teresa M. Amabile, називають загальними «вбивцями творчості».

Спостереження. «Нависання» над дітьми, що змушує їх відчувати, що за ними постійно спостерігають, поки вони працюють. Під постійним наглядом бажання творити, ризикувати, пропонувати нове – швидко зникає.

Оцінка
. Коли ми постійно змушуємо дітей турбуватися про те, як вони це роблять, наскільки добре, наскільки відповідно нашим очікуванням, вони не отримують задоволення від власних досягнень.

Нагороди. Надмірне використання призів, подарунків, заохочень позбавляє дитину власного емоційного та інтелектуального задоволення від творчої діяльності.

Конкуренція. Створення ситуацій змагання і виграшу, коли на вершину може вийти тільки одна людина, заперечує право дитини на просування у своєму темпі й напрямі.

Надмірний контроль. Постійні розповіді і пояснення малюкові, як треба робити ті чи інші речі, формує у дитини переконання, що її оригінальність помилкова, а будь-яке дослідження – марна трата часу.

Обмеження вибору. Регламентація діяльності дітей через постійні детальні вказівки, у чому вони повинні брати участь і як саме, замість того, щоб дозволити їм слідувати за власними інтересом і бажанням. Обмеженість вибору обмежує активні дослідження та експерименти дитини, які власно і можуть привести до творчих відкриттів.

Тиск. Грандіозні очікування дорослих часто формують у дитини огиду, відразу до предмета або діяльності. Очікування часто виходять за рамки можливостей розвитку дітей, підштовхують їх до виконання й дотримання строго регламентованих керівних принципів і, знову ж таки, стримують експерименти, дослідження та інновації.

Зауважимо, що всі ці «вбивці» – звичне явище як у наших школах, так і в сім’ях.

Очевидно, що дітей потрібно навчати регулювати свою поведінку в залежності від ситуації та потреб соціуму. Заразом має бути встановлена рівновага між часом для творчих досліджень, експериментів та інновацій, і часом, коли вибір обмежений, відбувається пряме навчання з боку дорослих, і де діти зобов’язані дотримуватися правил та норм. На жаль, зазвичай такого балансу бракує, і життя стає лише життям за правилами. Як результат – багато дітей пізнають життя лише як суб’єкти виконання правил, заборон, учасники конкуренції та об’єкти контролю. Відповідно, вони мало що знають про радість і натхнення дослідження, інновацій та відкриттів як актів творення.

Проаналізуйте власну практику як вчителя або батьків, скільки «вбивць творчості» регулярно є частиною вашого навчання або виховання? Подумайте, чи можете ви змінити свої методи, щоб ваші діти або учні мали можливість більш повно розвивати свою креативність і творче бачення світу.