4 вересня, 2018 р.

untitled-design-3Олена Пометунспівзасновниця Освітньої платформи “Критичне мислення”, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, авторка більш як 30 методичних посібників для вчителів, викладачів, наукова керівниця і консультантка українських й міжнародних освітніх проектів.

Сінгапур, звичайно, чудова і казкова країна. І школи там, судячи з досвіду автора низки дописів Олександра Елькіна, радника міністерки освіти і науки України, теж чудові. Описаний досвід здебільшого цікавий і повчальний.

Водночас остання публікація про кооперативне навчання (як і деякі попередні) наводить на думку, що автор не дуже знайомий з вітчизняним досвідом і практикою.

Отже, звернемось до тексту. Автор пише:

Зі статті О. Елькіна на сайті НУШ "Навчання, базоване на співпраці. 32 стратегії кооперації у класі"

Зі статті О. Елькіна на сайті НУШ “Навчання, базоване на співпраці. 32 стратегії кооперації у класі”, 2018 р.

А тепер звернімось до тексту добре відомої українським вчителям книги “Сучасний урок: інтерактивні технології навчання” з 2006 року, у якій тема кооперативного навчання складає цілий розділ.

Принципи взаємодії за книжкою:

З науково-методичного посібника «Сучасний урок: інтерактивні технології навчання», О Пометун, Л. Пироженко, 2006 рік, с. 28

З науково-методичного посібника “Сучасний урок: інтерактивні технології навчання”, О. Пометун, Л. Пироженко, 2006 рік, с. 28

Або ще. Порівняйте текст з книги й зі статті:

Вгорі: з посібника "Сучасний урок: інтерактивні технології навчання", 2006 рік, с. 32. Внизу: зі статті О. Елькіна "Навчання, базоване на співпраці. 32 стратегії кооперації у класі"

Вгорі: з посібника “Сучасний урок: інтерактивні технології навчання”, 2006 р., с. 32. Внизу: зі статті О. Елькіна “Навчання, базоване на співпраці. 32 стратегії кооперації у класі”, 2018 р.

Звичайно, що такий збіг не випадковий, адже вчителі усього світу, використовуючи кооперативне навчання, звертаються до досвіду «класиків» цього напряму в освіті. Ними вважаються Johnson D., Johnson W., Kagan R., Kagan S., Cooper J., які розпочали ці дослідження ще на межі 80-90-х років.

Щодо української педагогічної думки, то вперше вчителі знайомились з кооперативним навчанням наприкінці 90-х у курсі “Практичне право”. Тоді ж ми поєднали кооперативне навчання з іншими підходами, як-от “active learning” та “action learning” під загальною назвою “методи інтерактивного навчання”. Адже основою всіх цих підходів було навчання учнів у процесі спеціально організованої вчителем їхньої взаємодії – інтеракції. Саме у 2002 році вийшла перша книга з цього приводу під назвою “Інтерактивні технології навчання6 теорія. Практика, досвід”. Як і наступні, вона містила не лише теорію інтерактивного навчання, а й конкретні методи (алгоритмізовані міні-технології), які вчителі могли застосовувати у всіх предметах.

Посібник "Сучасний урок: інтерактивні технології навчання", 2006 р. і посібник  "Інтерактивні технології навчання6 теорія. Практика, досвід", 2002 р.

Посібник “Сучасний урок: інтерактивні технології навчання”, 2006 р. і посібник “Інтерактивні технології навчання: теорія. Практика, досвід”, 2002 р.

Звичайно, інтерактивне навчання вимагає значних змін у діяльності вчителя, а головне – у його підготовці до такої діяльності. Тому було б перебільшенням сказати, що “інтерактивний рух” набув швидкого поширення у масовій практиці української освіти.

Однак експерти освітніх проектів організації «Вчителі за демократію та партнерство» набули за ці майже 20 років практикування інтеракції значний досвід. Так курси “Практичне право” (1999-2001), “Ми – громадяни України” (2002), “Мої і твої права” (2006), програма “Освіта для сталого розвитку” (2006-20012), курси “Основи критичного мислення” (2012), “Кроки до порозуміння” (2016) та ін. передбачають використання кооперативного навчання на КОЖНОМУ УРОЦІ.

Розуміючи, що педагогіка партнерства є ключовим складником Нової української школи, Освітня платформа “Критичне мислення” сьогодні пропонує вчителям два тренінги-практикуми з інтерактивного навчання. Один з них дозволяє вчителям практикуватись у методах/стратегіях саме кооперативного навчання, зокрема й тих, які пропонує за досвідом сінгапурської школи автор публікації.

Отже «чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь». Ті, хто поїдуть до Сінгапуру, приходьте опісля – порівняємо і збагатимо досвід. Ті, хто поки що не вирішив із Сінгапуром, – приходьте на тренінги Освітньої платформи. Або сміливо пошукайте в бібліотеці відповідні методичні посібники. І буде наша школа зразком кооперативного навчання.