30 серпня, 2017 р.

Як розвиток критичного мислення змінює дітей — розповідає професор Олена Пометун.

У газеті “День” вийшло інтерв’ю з Оленою Пометун, засновницею платформи “Критичне мислення”, авторкою-розробницею посібників, програм і шкільного курсу з критичного мислення.
Деякі українські школи вже знайомі з курсом «Основи критичного мислення», авторами якого стали українські експерти освітньої платформи «Критичне мислення». Цього року вони запропонували спеціальну програму підготовки вчителів з розвитку критичного мислення учнів початкової школи. Про те, як відбувається навчання, який запит учителів та учнів на таку програму, і про результати уроків критичного мислення у старших класах — «День» розмовляє з доктором педагогічних наук, професором, експертом платформи «Критичне мислення» Оленою Пометун.

«ДИТИНА ЖИВЕ В СИТУАЦІЇ ВИБОРУ ТАК САМО, ЯК І ДОРОСЛИЙ»

— Олено Іванівно, розмови про необхідність критичного мислення, про його важливість — не рідкість. Як ви обґрунтовуєте актуальність формування у людей таких навичок та яке визначення даєте цьому поняттю?

— Справді, сьогодні існує такий тренд, і — не лише освітній, а й суспільний. Кількість інформації, яка до нас щодня надходить, зростає, в Україні на це накладаються умови інформаційної війни. Тому критичне сприйняття інформації часто ототожнюється з критичним мисленням: таким чином розуміння дещо звужується до протистояння маніпуляції з боку ЗМІ. Дуже часто це пов’язують з поняттям медійної грамотності: сукупністю умінь працювати з інформацією та не піддаватися маніпуляційним впливам. Але, звичайно, це звужене поняття, бо насправді критичне мислення — це якість людини, риса її особистості, яка проявляється не лише у сприйнятті інформації. Це риса, яка проявляється в повсякденному житті щодня, адже щодня ми робимо безліч виборів, і чим більш осмисленими вони є, тим більш розвинуте в людини критичне мислення.

Критичне мислення починається з дуже простих речей: купувати-не купувати, що вдягати, кого слухати, на що орієнтуватися… У некритично мислячої людини обмежень у мисленні набагато більше. Адже відкритість нашого мислення пов’язана з тим, наскільки ми намагаємося поставити під сумнів те, що говорила мама, які настанови робили батьки, чого вимагають релігійні погляди, наскільки ми намагаємося відповідати групі, в якій перебуваємо… Що більше ми відкриті й незалежні у виборі, то краще у нас розвинуте критичне мислення. Така людина наділена певною інтелектуальною мужністю, вона вперта, вірить у силу розуму і намагається побудувати своє життя більш раціонально.

Олена Пометун. Про «інтелектуальну мужність» у школі (інтерв’ю для газети “День”)

Про «інтелектуальну мужність» у школі (інтерв’ю для газети “День”)


— Як методологічно ви розвиваєте критичне мислення на уроках?

— З педагогічної точки зору критичне мислення треба розбити на багато складників — адже це сукупність мисленнєвих операцій, які дитинка може навчитись виконувати. Наприклад, коли читає текст, вона повинна розуміти що читає, повірити або не повірити автору, пояснити, чому з одним вона погоджується, а з іншим — ні. Виходити з того, що інформація є істиною лише тоді, коли є фактом. Відкритість розуму може розвиватися змалечку, дуже добрим для цього є дошкільний вік. Наприклад, прочитали казку і з’ясовуємо з дитиною, що є казковим, а що — реальним, що подобається, а що — ні. Бо дитина живе в ситуації вибору так само, як і дорослий.

«ЧАСТО ВЧИТЕЛЯМ СТРАШНО ПОСТАВИТИ ВІДКРИТЕ ЗАПИТАННЯ»

— Зараз Міносвіти у «Видавництві Старого Лева» видало хрестоматію «Сучасна українська література». Дякуємо, добру справу зробили, там є дуже цікаві нові тексти молодих українських письменників, з якими можна працювати. Проте наявність текстів ще нічого не вирішує. Як показав наш досвід, часто вчителі намагаються відшукати разом з дітьми лише одну відповідь на будь-яке питання. Наприклад, вчителі на тренінгу працювали над віршем «13-й трамвай». У трамваї їдуть звірі, відбувається сварка. В якийсь момент автор вірша, який теж є героєм, виходить із трамвая. Ми запитуємо у вчителів, чому він так зробив. Вони дають одну відповідь: бо йому не сподобалася сварка. Хоча в тексті про це не говориться. Тоді ми шукаємо варіанти: можливо, він уже доїхав до своєї зупинки, чи сів не на той трамвай, чи в салоні було спекотно… На жаль, вчителі у більшості випадків ставлять дітям закриті запитання й очікують однозначних відповідей. Тут — основна проблема: часто їм страшно поставити відкрите запитання, щоб діти дали різні відповіді. А раптом буде така відповідь, що я не знатиму, що з нею зробити…

Система навчання, яку ми подаємо вчителям на тренінгах, — відкрити всі таємниці, всі «коробочки» методу, показати, що це не складно. Йдеться і про те, як працювати з текстом, і як розвивати критичне мислення на уроках природознавства, математики, літератури та інших предметів. Така методика є сукупністю конкретних дій, які має виконувати вчитель на уроці, насамперед — ставити запитання, а не розповідати все самому.

За рік на освітній платформі пройшли навчання понад 900 вмотивованих учителів. Ми починали зі старшої школи, а тепер розробили тренінг для вчителів початкової школи, на 1 вересня буде готовий «Методичний порадник для вчителів: як розвивати критичне мислення в учнів початкової школи».

Цього року в початковій школі відбулась перевірка читацької компетентності учнів, експертами проводились вибіркові зрізи. Завдання були західні — з міжнародних систем. Аналіз цих завдань показує, що аби їх виконати, дитина повинна мати навики критичного мислення. На жаль, сьогодні традиційна система цього не дає. Отже, критичне мислення — це не примха, а те, на чому побудовані розвинуті освітні системи Європи та США. Там — інша система мислення, відкритість суспільства набагато сильніша. Вони від самого початку перебувають на іншому рівні — діти і вчителі. А ми починаємо з простих речей: що дитина повинна помилятися, тому що ніхто не може навчитися, не помиляючись.

«ОДНИМ IЗ КЛЮЧІВ ДО СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ Є ВМІННЯ ЧИТАТИ ОСМИСЛЕНО»

— Олено Іванівно, які результати дало навчання критичного мислення старшокласників?

— Діти, які опановують цей курс, краще встигають з усіх предметів. Підвищується їхній загальний рівень розвитку і навчальних досягнень: вони починають читати більш осмислено, а, все-таки, ключем до сучасного навчання є вміння читати осмислено і шукати, відбирати, структурувати і представляти інформацію. Також ці діти почуваються впевненіше, бо навчання здійснюється так, що їх постійно спонукають аргументовано висловлювати власні думки. Все навчання — через обговорення, дискусії, перевірку, пошук інформації, якої не вистачає. У таких дітей формується інша система пізнавальних навичок. А вчителі, які працюють із цим курсом, стверджують, що у дітей на 30% зростає якість навчальних досягнень і вони на 20% краще здають ЗНО.

Оксана Миколюк, «День»
Газета: №144, від 17 серпня (2017)