26 вересня, 2019 р.

Засновниця й авторка тренінгових програм Платформи “Критичне мислення” Олена Пометун розповідає, чому і як варто навчати учнів уміння передбачати.

Один з найбільш важливих і цікавих складників критичного мислення — уміння висувати гіпотези й оцінювати альтернативи. Якщо замислитись, то правильний прогноз майбутнього — майже єдина запорука нашої оптимальної поведінки чи дії у тій чи іншій ситуації, які дозволять досягти бажаного результату. Це уміння потрібно нам кожного дня: коли купуємо щось і маємо передбачати, чи задовольнить ця річ наші потреби та чи буде достатньо надійною, або у більш серйозних ситуаціях — що принесе мені зміна роботи, місця проживання, або друга освіта.

Щоб навчитись/навчити “бачити наперед” бажаний результат чи тенденції розвитку ситуації, а також ефективні шляхи розв’язання проблеми у реальному житті, необхідно розібратись, що означає правильно передбачати.

Розумова операція «передбачення» непроста, вона відноситься до сфери синтезу. Передбачення вимагає:
■ попереднього ретельного аналізу наявної у нас інформації, знань чи досвіду;
■ оцінки результатів аналізу — зокрема, чи достатньо інформації для висновків, чи потрібно зібрати ще;
■ формулювання кількох версій відповіді на запитання;
■ оцінки висунутих версій за певними критеріями — підходить не підходить саме мені, саме сьогодні;
■ обґрунтованого вибору способу дій.

Отже, навчання цього уміння з дидактичного погляду передбачає такі етапи:
■ актуалізація опорних знань і уявлень учнів щодо відкритого чи контроверсійного запитання теми,
■ висування ними на цій основі перших версій відповіді,
■ обґрунтування цих версій учнями.

Далі, після опрацювання школярами нової інформації, вони мають зіставити свої попередньо пропоновані версії з тими, які містяться в інформації (або витікають з неї). Для чого? Щоб або підтвердити власні припущення, або спростувати їх, але знов аналізуючи контекст.

Організовує і просуває всю цю роботу вчитель, наприклад, за допомогою низки запитань перед вивченням теми (або літературного твору). Візьмемо як приклад тему з історії: Початок Української революції 1917-1921 рр.

Що ви про це знаєте? Наприклад: Що ви знаєте про початок Української революції 1917-1921 рр.?

Як ви думаєте, як можуть розвиватись події? Про що йтиметься на уроці? Як можуть розвиватись події на початку революції? Про що йтиметься на сьогоднішньому уроці? Чому ви так думаєте?

Як будуть діяти…? Чому? Що буде, якщо…? Які політичні сили можуть взяти участь у революційних подіях? Чому? Чи зможуть вони вплинути на різні верстви населення? На які саме? Чому? Чи буде хтось чинити спротив революції? Як можуть розвиватись події найближчим часом?

Чому у вас виникли такі передбачення?

Яке з них здається вам найбільш вірогідним і чому? Який розвиток подій на початку революції здається вам найбільш ймовірним? Чому?

Потім, аналізуючи з учнями нову інформацію за джерелами протягом уроку, вчитель продовжує запитання:
Які з ваших передбачень збіглися?
■ Які ні?
■ Що було для вас неочікуваним?
■ Чого ви не врахували?
■ Про що варто подумати наступного разу у такій ситуації?

Окрім низки запитань, подібних до наведених вище, формування в учнів уміння передбачати можливе через застосування спеціальних методів з технології розвитку критичного мислення. На тренінгах Освітньої платформи “Критичне мислення” ми навчаємо вчителів застосовувати, зокрема, такі методи навчання передбачати: ”Кошик ідей”, “Передбачення на основі опорних слів”, “Читання із зупинками”, “Вірю — не вірю” та інші. Головне, застосовуючи ці методи, розуміти, яка логіка їх роботи, які методичні деталі того чи іншого методу вчителю необхідно врахувати. Про це, зазвичай, не йдеться в численних описах в інтернеті чи на вебінарах. “Проживання” методу під час моделювання його на тренінгу дасть вам відповіді на ці запитання.

Переглянути графік найближчих тренінгів з розвитку критичного мислення учнів, практикумів з інтерактивних технологій навчання.

Очевидно, що окремим питанням є й оцінювання вчителем рівня розвитку уміння передбачати. Але це вже теми наступних дописів.